Припущення про те, що головну лікувальну дію при галотерапії має повітря, насичене соляним пилом, першим висловив польський лікар Фелікс Бочковський у 1843 році. Будучи одним із піонерів промислової медицини, він зауважив, що робітники соляної шахти Велічка Краківського воєводства практично не схильні до захворювань органів дихання.
У 1964 році його послідовником Мечиславом Скулімовським, спеціалістом у галузі алергології, у соляних списах м. Величка у Польщі було організовано підземний санаторій для легеневих хворих. Перебуваючи в підземній лікарні, пацієнти вдихають повітря насичене сухим аерозолем хлориду натрію.
Спелеотерапія в умовах соляних печер отримала визнання у хворих та лікарів як високоефективний немедикаментозний метод лікування. Але безперечна ексклюзивність цього методу та пов’язані з нею невелика кількість ліжок, висока вартість лікування, необхідність переїзду в інші кліматичні зони (проблеми акліматизації) цілком природно обмежує його широке поширення. Прагнення використовувати лікувальні властивості мікроклімату соляних печер на лікування ширшого контингенту хворих спонукали до пошуку шляхів відтворення штучного лікувального мікроклімату за умов лікувально-профілактичних установ.
Оскільки головним фактором методу є сухий високодисперсний аерозоль природної кам’яної солі, метод був названий «Галотерапія».
У 1990 році методика галотерапії була офіційно затверджена Міністерством Охорони Здоров’я СРСР і стала активно поширюватися по всій території країни.
На сьогодні в Україні, Польщі, Росії та країнах СНД накопичено великий досвід використання галотерапії. Результати застосування галотерапії у людей із захворюваннями органів дихання та, насамперед, з алергічним обструктивним бронхітом та бронхіальною астмою свідчать про високу ефективність методу. Проведені дослідження показали хороші результати використання галотерапії для первинної профілактики, запобігання виникненню хронічних захворювань, насамперед, хвороб органів дихання, так і для вторинної профілактики у людей з хронічною патологією внутрішніх органів з метою запобігання загостренням. Так, доведено, що сезонні профілактичні курси галотерапії забезпечують зниження рівня захворюваності на гострі респіраторні вірусні інфекції приблизно в 1,6 раза.